hectorvk: (kaprizka)
Гарін-Михайловський, що називається, на всі випадки життя. Цього разу таке: описується в нього Свят-вечір у родині небагатих провінційних дворян (1870-ті роки).

Вошли Зина и Наташа. Хотели было играть на рояле, но Аглаида Васильевна по случаю поста не позволила.
- Что ж мы делать будем? - спросил Корнев.
- Так сидите, вот чаю напьетесь...
- Мы всегда в этот вечер Гоголя или Диккенса читаем, - сказала Наташа.
И, подумав, она прибавила:
- Давайте Гоголя читать*.
- Ну что ж, Гоголя так Гоголя, - согласился Корнев.
- Вы его заставьте, - сказал Долба, - он так читает, что вы лопнете от смеха.
- Ну, какое там чтение! - сконфузился Корнев.
Но его заставили, и он читал так, что и Аглаида Васильевна вытирала слезы от смеха.

Тобто традиція на Різдво/Новий Рік розважати себе старим добре знайомим твором мистецтва — і так рок за роком — зовсім не совковий винахід, а значно давніша :))

Веселого Свята всім!


___________________________
* Дивно, до речі, що на це піст не розповсюджується.
hectorvk: (kaprizka)
З дитинства я любив і мимовільно майже повністю вивчив на пам'ять вірш Юліана Тувіма «Lokomotywa» (в російському перекладі, звичайно — «Паровоз»). Фраза з нього «двєнадцать раялєй ми самі відалі» — це у мене навіть такий собі маленький особистий мем :)

Сьогодні поліз шукати його оригінал і знайшов. Трохи, щоправда, засмутився, що дванадцяти роялів там, як і слід було чекати, немає, але то таке. Трохи згодом натрапив на отаку статтю з детальним лінгвокоментарем для c(_)7* і кропітким розбором перекладу з досить суворою критикою останнього.

Аналіз досить цікавий, хоча й наїзд, на мою думку, цілком даремний. Переклад Мошковської дуже і дуже навіть кермує. Утім, може це тому, що я просто до нього звик :)

_______________________________
* Хто не знає, «c(_)7» — це смайл, що позначає чайник. Винайдений мною, удосконалений [livejournal.com profile] mikolasz'ем :)
hectorvk: (Default)


Коли, прощаючись зі своїми новими друзями з ХХ століття, Аліса розповідає їм про їхню подальшу долю і, зокрема, каже: «Міла стане дитячим лікарем: до неї прилітатимуть з усієї Галактики», я тепер це розумію, як товстий тролінг натяк на те, що навіть у кінці ХХІ століття нормальних педіатрів удень зі свічкою не знайдеш :)
hectorvk: (strawbs)
Ну і в продовження попередньої теми, мушу сказати, що це - одна з найвидатніших пісень 80-х років минулого століття. Просто, щоб зафіксувати :)



До речі, я довгий час був упевнений, що це Depeche Mode (і не лише я). Хоча, по суті, вони були предтечами, адже в ДМ такий саунд сформувався аж у 1987-му (власне їхня "Never Let Me Down Again" ясно інспірована сабджем), а це - 1985-й :)
hectorvk: (vizlipuzli)
Коли мені було років 11-12, жудко модною була картина Іллі Глазунова «Містерія ХХ сторіччя». У нас удома на стіні висіла її репродукція. Хто не бачив, можете глянути. Це така собі феєрична білібірда в дусі колажу «всі герої Сімпсонів» або «знайди Воллі». Кажуть, він писав її більше 20 років. Усіх інтелігентів, пам'ятаю, вона несамовито перла :) До нашої репродукції ще й додавалася схема з поясненнями, де є хто або що. Хоча без такої схеми цю картину навіть цікаво роздивлятися, вгадуючи її героїв :)
Між іншим, права нижня частина (праворуч від машини з написом WEEKEND) була домальована пізніше: на репродукції 1989 року її ще не було :)

Ще в цього художника було аналогічне полотно «Вєчная Росія» — його вже шукайте самі :) (мушу сказати, що, порівняно до цього, «Містерія» — це квіточки) :))

Увага: всі три лінки ведуть на графічні файли дуже великого розміру і ваги!
hectorvk: (moondance)
А у вашому класі всі двоєшники і лабатряси, коли задавали «вивчити улюблений вірш із "Кобзаря"», теж виходили й декламували «І день іде, і ніч іде...»? :)
hectorvk: (kaprizka)
А підніміть руки, хто ніколи в житті не чистив зуби порошком? :)



UPD: Да гдє ж ви всє васпітивалісь??? :)

ШХіДВ

Jan. 10th, 2010 10:01 pm
hectorvk: (vizlipuzli)
Щоразу, дивлячись радянського «Шерлока Холмса» задаюся питанням: чим, усе ж таки, пояснюється магія цих фільмів? На відміну від більшості інших спроб «грати закордонне життя», в них абсолютно відсутні як фальш і неправдоподібність, так і всюдисуща «совєтчіна» - ідеологічно викривлена подача або інтерпретація фактів і образів. І дивно навіть не те, що ці фільми є такими, а те, що ніхто інший не міг зробити подібного...

Хоча і в них трапляються дрібні кумедні ляпсуси. Як от той, наприклад, що під катом (він мене смішив з дитинства) :)

Лестрейд в кросівках )
hectorvk: (vizlipuzli)
Коли я писав цей пост, ютюба ще, як такого, не було. А тепер він є. Тому.

До речі, це одне з моїх найулюбленіших музичних відео ever ever.
hectorvk: (strawbs)
Їдучи в маршрутці, став фантазувати на тему: як би я почувався, якби раптово опинився в цій самій маршутці у цей самий час, будучи перекинутим із часів свого дитинства, ну, хоча би, з року 1985-го.

І виявилося, що не так вже й багато шок-деталей було навколо. А саме:

- їду я у якійсь зменшеній копії «Ікаруса»
- на стіні напис «вартість проїзду 2 грн
- два чувака на сидінні переді мною дивляться кіно на екранчику маленького кишенькового прилада
- люди навколо читають газети, друковані в кольорі

Ото, мабуть, і все. Скушно, дєвушкі :)
hectorvk: (moondance)
Тонкий тролінг від журналу «Однокласник» (ex-«Піонерія») зразку 1991 року :)



via chytanka
hectorvk: (Default)
Перші (на моїй пам'яті) в Києві хот-доги з'явилися у будці в нижній частині вул. Городецького (тоді Карла Маркса). Є там такий проміжок між будинками зі входом у двір: навпроти кінотеатру «Україна», тепер там, здається, «Містер Снек» - у тому проміжку будка і стояла. Хот-доги там робили досить своєрідним способом, який популярності, утім, надалі не набув.

1. Довгасту булочку розрізали навпіл поперек десь на середині.
2. Потім кожну половину наштрикували (цей процес добре описується англійським дієсловом «impale») на спеціальний пристрій з металевими палями, що підігрівалися електрикою, надаючи булці потрібної форми та температури. Пристрій був подібний до цього:



3. Після цього в утворену заглибину встромляли сосиску, яка, в результаті, опинялася зусібіч оточена хлібом - назовні стирчав лише кінчик. Салатів тоді в хот-доги не клали, сосиска була лише змочена соусом.

Отаке. Було це у 1991-1992.
hectorvk: (strawbs)
З дитинства люблю цей ефект: тримаєш якийсь предмет (хай навіть власний палець) на відстані 5-7 см від очей. Тримаєш так, щоби при одному заплющеному оці він затуляв собою якийсь об'єкт на дальньому плані (наприклад, екран телевізора), а при заплющеному іншому — ні. Потім розплющуєш обидва ока і дивишся на дальній предмет крізь ближній, який видається напівпрозорим :)
hectorvk: (strangle)
У фільмах 60-х років час від часу трапляються відкриття. То цигарки L&M. То таке:



Я просто завжди думав, що жаргонне значення у дієслова «втикати» з’явилося не раніше 90-х. Хоча, можливо вони його вживають як синонім «вкалувати».

Ну і рібьонок Міхалков - це теж смішно :)

P.S. У мене чогось відео в пості не показує. За лінком: тут.

evil day

Sep. 8th, 2009 08:55 am
hectorvk: (vizlipuzli)
Наприкінці 80-х і майже все наступне десятиліття в Театрі імені Франка беззмінно, сезон за сезоном ішла вистава «Майстер і Маргарита». Думаю, багато хто з вас її бачив: дуже вдала була інсценізація. Я, особисто, ходив на неї двічі: перший раз, здається, у 1989-му, а другий - роки 3-4 потому.

У виставі було таке місце: у сцені сеансу чорної магії в Вар’єте, коли почет Воланда влаштовує безкоштовний обмін старого одягу і взуття на паризькі моделі, і коли після довгих вагань до них нарешті виходить перша клієнтка, Коров’єв, переодягнувши і перевзувши її, вручав їй кілька «подарунків від фірми». А далі Бегемот (його грав Бенюк) клав їй у руку ще щось і оголошував: «А це від мене. Купони

Зал вибухнув. Жарт був гострим і злободенним. Купонами тоді називали відрізні талончики, кількість яких відповідала сумі зарплати, і які видавалися разом із нею, щоби бути пред’явленими при кожній роздрібній покупці (тобто суму, більшу, ніж наявна кількість купонів, у державній торговій мережі витратити не можна було). Це нововведення проіснувало, на щастя, недовго, але встигло багатьом перепсути чимало крові.

Так було у 89-му. А вже в перші роки Незалежності, знов опинившись на «МіМ», я почув у тій сецні інші слова.

«А це від мене. Ваучер!» - вигукнув Бенюк-Бегемот (тобто приватизаційний чек, про які тоді всі лише й торочили).

Зал знову вибухнув. Проте мені (і, думаю, багатьом з тих, хто мав був щастя бачити виставу в попередню «епоху») аж так смішно не було.
hectorvk: (Default)
Одна справа, коли в дитинстві слухаєш якісь «дорослі» пісні й повторюєш їх механічно, не вдумуючись і не розуміючи значення тексту. А інша, коли якісь рядки так і не стають зрозумілими ніколи.

Я, наприклад, ніколи не міг (і досі не можу) збагнути, що означає фраза «и у чёрта, и у Бога на одном, видать, счету» :)

У вас таке буває? :)
hectorvk: (Default)
Інколи хочеться деякі свої пости 2004-2005 років повторити знову, бо на момент написання вони не мали суспільного резонансу просто через малу кількість френдів :)

Можна навіть погратися в таку гру: кожен дістає з глибоких анналів якийсь пост і дає на нього посилання - пост отримує друге життя і всьо такоє :)

ЕДБЕ

Jun. 18th, 2009 01:15 pm
hectorvk: (vizlipuzli)
Звідки взагалі пішов міф про те, що в Союзі була якась особливо потужна, здорова і перспективна економіка, що її «просрали» і «розвалили»?
hectorvk: (kaprizka)
В якому віці ви приготували першу їстівну страву (більш-менш технологічно складну, а не хліб з маслом)? І що це було? :)
hectorvk: (vizlipuzli)
Існує історія про те, як наприкінці 1950-х років Хрущов наказав розстріляти 12-річну дитину. ЇЇ переповідає зі слів колишнього Голови Верховного Суду СРСР Володимира Теребілова письменник Олександр Борін у своїх спогадах:

Теребилов рассказал в тот день немало интересного. Помню трагическую историю двенадцатилетнего мальчика, видимо, явно нездорового, с серьезными психическими сдвигами. Родители не пустили его на какую-то экскурсию, и тогда рано утром, они еще спали, сын взял тяжелый утюг и убил обоих. Об этом случае каким-то образом стало известно Хрущеву, и он распорядился: мальчика расстрелять.

Расстрелять двенадцатилетнего? Это противоречило всем законам. Но не выполнить указание Хрущева было невозможно. Что делать?

Тут подоспела какая-то знаменательная дата, в Колонном зале проводилось торжественное собрание, и тогдашний председатель Верховного Суда Горкин (его называли Дедом) обратился с просьбой к Председателю Президиума Верховного Совета Брежневу: не зайдет ли он в комнату, где собралось высокое начальство, и, воспользовавшись хорошим настроением Никиты Сергеевича, не попросит ли его отменить распоряжение насчет мальчика? Брежнев долго колебался, но все-таки пошел. Вылетел он через пять минут красный как рак. "Никогда больше не обращайтесь ко мне с этими просьбами! - крикнул он. - Никита Сергеевич обложил меня таким трехэтажным..." Мальчика, конечно, расстреляли.

Про цей випадок згадує також Микола Сванідзе у своїх «Історичних хроніках».

У Вікіпедії, щоправда, є примітка, що нібито тут мається на увазі більш відома «Справа Нейланда». Проте з нею цей казус єднає лише факт подвійного вбивства і винесення смертного вироку неповнолітньому. Тому навряд чи їх могли би сплутати.

Хотілося би дізнатися подробиці справи, якщо такі десь є у відкритих джерелах.

Уявляється, знаєте, фільм із фокусом на постаті ката, якому деспот і самодур наказує стратити психічно хвору дитину...

October 2012

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
212223 24252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 19th, 2017 06:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios